Чоловічі костюми

Але, незважаючи на свободу вибору, корпоративні дрес-коди обумовлюють типовий наряд жінки, що працює в сферах великого бізнесу, права, політики або банківської справи, орієнтуючись на старі як світ стереотипи: жакет з невеликими, але жорсткими плечима, спідниця або брюки, мінімальний макіяж і непомітні прикраси.

Сьогодні складно уявити чоловіка, в якого немає хоча б одного костюма. Штани, піджак, жилет — це еталон сучасної ділової людини, це звичний стиль одягу для ділових зустрічей і офіційних заходів.

Існує думка, що добре підібраний костюм здатний повністю змінити зовнішній вигляд чоловіка — зробити його більш струнким, імпозантним, серйозним. І з цим складно сперечатися. Але так було не завжди. Перші костюми були вже дуже далекі від звичного нам образу. В різні епохи чоловіки носили строкаті камзоли, широкі або вузькі штани та інші деталі гардероба.

Історики запевняють, що основні компоненти чоловічого костюма — піджак, жилет, штани — з'явилися в епоху Відродження. Але їх об'єднання в один ансамбль відбулося в середині ХІХ століття.

Століття експериментів і змін

Слід відзначити, що аж до ХІХ століття такий вид одягу, як чоловічий костюм, був доступний тільки аристократії і знаті. Звідси й пішла пишність перших убрань. Чоловічий костюм ХVII століття сучасній людини, цілком виправдано, здається надто пишним.

В одязі аристократів неодмінною частиною гардероба були сорочки з широкими рукавами, прикрашені гофрованими оборками, мереживом спереду і на манжетах. Роль піджака виконували колети — приталені куртки без рукавів. Образ чоловіка доповнювали панталони — вузькі рівні штани до середини литок, прикрашені вишивкою з боків і мереживними оборками знизу.

Такий вид оздоблення в різних його варіаціях можна було побачити як на знаті, так і на військових, наприклад на мушкетерах. У другій половині ХVII століття в моду війшло більш строкате оздоблення, на що вплинув напівдитячий вигляд малолітнього короля Людовика XIV.

Костюм цього періоду складався із сорочки, багато оздобленої мереживом і бантами, короткої куртки — вести — з рукавами до ліктя і штанів-ренгравів по коліно.

В кінці століття з'являється новий вид придворного одягу — жюстокор. Костюм короля і вищої знаті. Це одяг прилеглого, розширеного донизу силуету, з поясом-шарфом на лінії талії, довжиною до коліна, із застібкою на ряд дрібних гудзиків і петлиць. Коміра у жюстокора не було, його заміняла краватка з білої тканини з мереживними кінцями. З жюстокором носять кюлоти — вузькі до колін штани, які закінчуються внизу бічним розрізом і застібкою на гудзик чи пряжку.

Це і були перші прообрази чоловічого костюма, до якого ми звикли сьогодні.

 Століття елегантності

У ХVIIІ столітті законодавицею чоловічої моди по праву вважалася Франція. Тому найпоширенішим видом чоловічого костюма стало «плаття по-французьки». Такий одяг носили представники дворянства і заможний середній клас.

У цю епоху чоловічий костюм складався з численних деталей. На тіло надягали довгу сорочку з жабо і підштаники довжиною до коліна на зав'язках. Чоловіки з вищого і середнього класу носили кюлоти традиційно чорного кольору.

У першій половині XVIII століття на сорочку надягався довгополий камзол, або весткоут, як правило, з довгими рукавами, в тон верхньої сукні або контрастуючий з нею за кольором.

До середини XVIII століття камзол втрачає рукава, але зберігає довжину до середини стегна. У другій половині XVIII століття камзол перетворюється на жилет. На відміну від більш пізніх моделей, жилети XVIII століття мали стоячий комірець. З-під камзола чи жилета випускалося жабо або оздоблення сорочки. На камзол надягали верхній одяг — жюстокор — приталений жупан.

Початок епохи сучасного костюма

На початку XIX століття головним представником чоловічого костюма став фрак. Його носили не тільки як придворний костюм і мундир, а й просто в побуті. На фрак завжди нашивались гудзики з обох сторін, навіть тоді, коли в 30-х роках він був вузьким і так щільно прилягав до талії, що вдавлював боки і змушував виступати стегна.

У 40-х роках фрак остаточно зник із повсякденного вжитку, зберігши за собою роль парадного одягу дотепер. На зміну фраку прийшов сюртук.

Чоловіки також носили білі сорочки з високим крохмальним комірцем, жилети різних фасонів, широкі однотонні чи строкаті краватки, які зав'язувалися навколо шиї бантом.

На початку і в кінці XVIII століття кишені брюк і панталонів робили прямими спереду. Ця мода відновилася і в 70-х роках XIX століття. У більшості ж випадків кишені прорізувалися тепер збоку по шву. Згодом форма брюк постійно змінювалася, стаючи то дуже вузькою, то занадто широкою.

Цікава особливість старого костюма полягає в тому, що аж до кінця XVIII століття брюки доводилося надягати з підтяжками, тому вони не підганялися по фігурі і не мали жодних складок. Лише в кінці XVIII століття, коли вони склали пару з фраком, їх стали розкроювати так, щоб точно відповідати особливостям фігури. Тоді на брюках з'явилися складки, завдяки яким вони прилягали до талії.

Наступне удосконалення — двобічна складка — була закладена на брюках лише в 20-ті роки XIX століття. Існує легенда, що складки придумав один заповзятливий англійський торговець. Він хотів, щоб штани не м'ялися при перевезенні.

Насправді стрілку на брюках придумав лондонський кравець Ларсен. Один із замовників, що не відрізнявся стрункістю ніг, попросив майстра замаскувати цей недолік. Той заклав складки, які надали фігурі стрункого силуету. Однак новинка не одразу прийшлася до смаку. Лише після того як штани перетворилися на самостійний елемент одягу, її необхідність була визнана всіма.

Піджак як елемент костюма з'являється в чоловічому гардеробі до середини XIX століття. Носіння застебнутих піджаків зумовило зміну й інших складових костюма. Зокрема, від сорочок із накрохмаленими жабо стався поступовий перехід до сорочок із невеликими виложистими комірцями і кольоровими краватками. З піджаком добре поєднувався жилет. Уже до середини XIX століття замість білих пікейних або шовкових жилетів прийшли більш практичні моделі, які узгоджуються за кольором із піджаком.

Англійський кравець Шанкс створив ще один варіант костюма — трійку. У ньому всі елементи — штани, жилет і піджак — були зшиті з однієї матерії. Як данина традиції, подібний ансамбль можна було носити і з розстебнутим піджаком.

Піджачна пара і трійка виявилися настільки зручним і функціональним одягом, що вже до початку 90-х років XIX століття вони витіснили більшу частину предметів чоловічого гардероба попередніх століть. Зокрема, з побуту пішли сюртуки, камзоли, козакини і бекеші.

У 1901 році піджак стає повсякденним одягом англійського короля Едуарда VII. Його Величність навіть видав спеціальний указ, за яким придворні мали бути присутніми на офіційних прийомах у піджачних парах чи трійках.

Після 1910 року в моду входять піджаки з накладними плечима. Чоловік, одягнений у такий піджак, миттєво здобував атлетичну виправку.

У наступні десятиліття XX століття крій піджака змінюється незначно. В кінці століття модельєри розрізнюють два види піджака: злегка приталений, що надає фігурі стрункості, і більш строгий, прямого крою.

Костюм — друге «я»

В наш час костюм набув такої популярності, що в світі з'явилася величезна кількість різних брендів. І безсумнівне лідерство у виготовленні сучасного чоловічого костюма утримує Італія.